Міністри ключових європейських країн заявили про підтримку України, вимагаючи участі ЄС у мирних перемовинах з РФ, ініційованих США. Водночас розвідка Данії попереджає про війну Росії проти НАТО. Чого чекати далі?
Європа шокована
Після півторагодинної телефонної розмови президента США Дональда Трампа з Путіним міністри закордонних справ України, Франції, Великої Британії, Іспанії, Італії, Польщі, Німеччини, а також голова зовнішньополітичного відомства Євросоюзу (група Веймар+) виступили за те, аби у можливих майбутніх переговорах щодо припинення війни брали участь представники України.
“Ми готові посилити підтримку України. Ми зобов’язуємося дотримуватись її незалежності, суверенітету і територіальної цілісності перед лицем агресивної війни Росії. Ми поділяємо мету продовжувати підтримувати Україну до досягнення справедливого, всеосяжного і міцного миру. Миру, який гарантує інтереси України і наші власні”, – йдеться у заяві голів МЗС цих країн, а також верховної представниці ЄС із закордонних справ Каї Каллас за підсумками зустрічі у Парижі.
Обурення викликав не лише сам факт спілкування Трампа з Путіним, а його коментарі давайте дружити родинами” з Росією та зрівнювання жертви з агресором вже після наступної розмови з президентом України Володимиром Зеленським.
“Розмова пройшла дуже добре. Він (Зеленський – ред.), як і президент Путін, хоче досягти миру”, – видав Трамп.
У результаті гасити пожежу довелося вже “молодій команді” Трампа.
Так, глава Пентагону Пітер Гегсет заявив, що Трамп не зраджував України, й в інтерв’ю Breitbart News він навіть не виключив надання Україні ядерної зброї. А віце-президент Джей Ді Венс в інтерв’ю The Wall Street Journal сказав, що до України не виключена відправка американських солдатів – попри попередні заяви самого Трампа.
За вже звичним алгоритмом Трамп висилає когось (у цьому випадку – главу Пентагону Піта Гегсета) сказати щось контроверсійне, потім сам говорить щось незв’язне, а тоді приходить віце-президент Джей Ді Венс у ролі “голосу розуму”. Публічна реакція на заяви щодо переговорів з Путіним без участі України і критика підходу Трампа до цих переговорів зробила своє. Ще б пак: Трамп пишається своїми талантами жорсткого та ефективного переговорника, а тут його ткнули “фейсом об тейбл” за те, що він здав позиції ще до початку переговорів, – зауважила у Facebookфахівець зі стратегічних комунікацій Ярина Ключковська.
Чи це означає, що вони передумали, й нам можна видихати? Ні, в жодному разі, – попереджає вона. На думку Ключковської, це значить лише одне: те, що Трамп, попри всю браваду, чутливий до публічної критики як з боку своїх громадян і медіа, так і з боку світових лідерів.
Чорного лебедя підмінив сірий носоріг
Нібито Трамп і Гегсет ні сказали нічого нового щодо НАТО й України – про те, що нова адміністрація США не прагне повернути Україну до кордонів 1991 року, й що “Путін хоче миру” Трамп вже говорив неодноразово, – нагадує при цьому політолог Володимир Фесенко.
Однак після тривалого телефонного спілкування президента СШАз російським диктатором було дуже помітно, що Трамп “просто в захваті від розмови з Путіним і вже будує плани щодо подальшого з ним спілкування”.
На фоні його ставлення до деяких західних союзників США це виглядало не просто неприємно, а навіть образливо. Й не дивно, що це шокувало західних політиків, журналістів і експертів, підкреслив він у дописі з цього приводу в соцмережі.
“Хоча в Білому домі вже почали виправляти цей негативний ефект, зокрема і спростовують тезу про відсторонення України від мирних переговорів, однак побоювання щодо ризиків нової глобальної політики Трампа та його стосунків з Путіним залишаються”, – констатує Фесенко.
За його словами, Трамп – це просто наочна ілюстрація терміну “сірий носоріг”. Таке поняття, нагадує політолог, ввела до інформаційного обігу американська письменниця й політичний аналітик Мішель Вукер. Вона протиставила це визначення більш відомому терміну “чорний лебідь».
“Сірий носоріг” – це ризикована подія, яка є очевидною та ймовірною, але часто ігнорується. Ось так і Трамп: його повернення і очікували і побоювалися, але новий Трамп виявився навіть ще більш небезпечним, ніж очікувалось. А тут ще і натяк на його ймовірний мезальянс з Путіним. І виникає драматичне питання: чого чекати від цього “сірого носорога” і що з ним робити”, – підкреслює Фесенко.
Стадіон – так стадіон
Вочевидь, президентТрамп, як честолюбна ділова людина та талановитий торговий переговорник, намагається за рахунок України швидко домовитися з Путіним для отримання легкого дипломатичного успіху, вважає політолог і соціологВіктор Небоженко. Втім головною метою президента Трамп бачить дистанціювання Росії від Китаю – за рахунок обмеження національних інтересів України.
У той же час Пекін уважно стежить за маневрами Трампа, котрий наївно намагається вирішити проблему миру в Україні без участі Європи, самої України та Китаю. І це – велика стратегічна помилка президента США,- пише Небоженко у Facebook.
На його думку, окрилений успіхом із Трампом кремлівський диктатор Путін легко переварить поступки Донні за рахунок України, й у своїх домаганнях неодмінне піде далі. Його наступні вимоги можуть стосуватися касування санкцій, зміни влади в Україні та країнах Східної Європи тощо.
Водночас Трампу не вдасться відірвати РФ від Китаю: свого союзу з Пекіном Москва не скасовуватиме, переконаний експерт.
“Так, до кінця цього страшного року Трамп залишиться ні з чим, ані Газою, ані з Україною, якій США все одно доведеться допомагати, доки Європа не буде готова чинити опір Путіну”, – прогнозує Небоженко.
При цьому, за даними нової оцінки загроз Управління оборонної розвідки Данії, якщо війна в Україні припиниться або заморозиться, й НАТО одночасно не переозброїться, то протягом приблизно п’яти років Росія може бути готова до широкомасштабної війни в Європі.
У цьому контексті стає зрозумілішою не чергове “занепокоєння”, а справжня реакція європейських країн. Навіть канцлер Німеччини Олаф Шольц у своїй промові 13 лютого заявив, що ФРН має визнати війну Росії проти України надзвичайною ситуацією для власної безпеки. Канцлер також повідомив про необхідність просувати дискусію в Європейському Союзі про інвестиції в оборону та розвиток європейської оборонної промисловості.
Тим часом Україна не сидить, склавши руки, а веде власну гру: як відомо, Зеленський поки не підписав угоду на 500 млрд (котру привозив нам міністр фінансів США Скот Бессент) щодо видобутку американцями наших рідкоземельних елементів, пообіцявши її “вивчити”. А прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що “запаси урану, літію і титану Україна запропонувала ЄС”.
Ірина Носальська
