Рівень викладання математики значною мірою визначає науковий потенціал вищого на-вчального закладу. Математика як навчальна дисципліна міцно зайняла місце в навчальних планах усіх без винятку економічних спеціальностей. Широке застосування математичних методів — характерна риса сучасної економіки. Людство нині усвідомило, що знання є точними лише тоді, коли для їх подан-ня використовуються математичні моделі та медоди, існуючі або розроблені спеціально. Кафедра вищої математики нині є провідною з математичної підготовки для усіх вищих навчальних закладів України, які готують бакалаврів та магістрів з економічних спеціальностей.
Курс вищої математики, котрий викладає колектив кафедри, включає як розділи чистої (теоретичної) математики, так і розділи прикладної математики, яка методами теоретичної математики визначає реальні явища. Прикладна математика дає основи математичного моделювання, якісного і кількісного дослідження математичних моделей.
Зусилля колективу кафедри завжди були спрямовані на те, щоб студенти передусім ово-лодівали логічними структурами математики, які становлять фундаментальну математичну базу, без опанування якої неоможлива якісна підготовка фахівців високої кваліфікації.
Кафедра вищої математики чітко визначила основні цілі, що стоять перед математичною освітою у вищому навчальному закладі економічного спрямування. Студенти в межах своєї спеціально-сті повинні вміти: формувати фахові завдання як математичні задачі; вибрати математичні методи для розв’язання сформульованих задач; використовувати якісні математичні методи дослідження; застосо-вувати для розв’язання задач чисельні методи з використання сучасної обчислювальної техніки; спи-раючись на проведений математичний аналіз, формулювати практичні рекомендації стосовно досліджу-ваної економічної проблеми.
З 2000 року колектив кафедри викладає курс теорії ймовірностей та математичної статис-тики. Це самостійні математичні науки, які є теоретичною основою викладання багатьох еономічних, соціалогічних та спеціальних дисциплін, вони використовуються в багатьох галузях науки, а також ро-зумними бізнесменами та керівниками різного рівня. Мета цих навчальних дисциплін — ознайомити студентів з основними поняттями, методами, теоремами та формулами теорії ймовірностей, допомогти їм набути первинних навичок застосування теоретичного матеріалу в різних випадках.
З 2005 року з’явились нові дисципліни — «Математична економіка» та «Фінансова мате-матика», які теж викладаються колективом кафедри. В останні роки постійно зростав кількісний склад кафедри, значно покращилося методичне забезпечення навчального процесу та самостійної роботи студентів, розширилися та зміцніли наукові та методичні зв’язки зі спеціальними кафедрами універси-тету, багатьма інститутами Національної академії наук, вищими навчальними закладами України та ін-ших країн.
Викладачі кафедри успішно впроваджували свій викладацький досвід в інших країнах. Зокрема, викладали вищу математику: доцент В. Д. Гетманцев у 1965—1966 р р. в університеті м. Санта-Клара (Куба); доц. І. Ф. Греджук з 1976 по 1980 р. працював в національній школі інженерів м. Бомако (Малі), а з 1984 по 1988 р. — у національному університеті м. Бужумбура (Бурунді); доц. О. І. Макаренко з 1984 по 1987 р. Викладав математику в Національному університеті м. Угадугу (Бур-кіна-Фасо).
Історія кафедри
Кафедру вищої математики було створено у вузі в 1961 році шляхом відділення від кафе-дри статистики, якою керував відомий учений, професор, доктор економічних наук І. С. Пасхавер. Про-тягом 15 років (до 1976 року) кафедрою керував доцент, кандидат технічних наук Ю. М. Кузнєцов. У ті роки кафедра викладала такі навчальні дисципліни: вища математика, теорія ймовірностей та матема-тична статистика, математичне програмування.
В історії кафедри вищої математики визначались певні етапи розвитку. При утворенні кафедри в 1961 р. був підібраний викладацький та навчально-допоміжний персонал, виділено приміщення. Пе-рший завідувач кафедри Ю. М. Кузнецов разом з викладачами кафедри А. Б. Волощенко, Б. П. Галагузом, та В. В. Кузубовим крім викладацької діяльності, виконували значну госпдоговірну ро-боту з Міндержбудом УРСР «Використання математичних методів у плануванні автоперевезення будіве-льних вантажів». Результати цієї роботи отримали високу оцінку замовника та демонструвалися на ВДНГ. За результатами досліджень захистили кандидатські дисертації В. І. Кузубов і А. Б. Волощенко.
Викладацький склад кафедри постійно зростав. За рішенням Вченої Ради та ректорату інституту в лютому 1969 року кафедру поділили на дві: вищої математики (завідувач І. Ф. Греджук, доцент, канд. фіз.-мат. наук) і кафедру математичного програмування і теорії ймовірностей (завідувач Ю. М. Кузнєцов). У 1971 році вказані кафедри об’єднали знову в кафедру вищої математики (завідувач Ю. М. Кузнєцов), але навчальну дисципліни «Математичне програмування» було передано кафедрі економіко-математичних методів і на згадану кафедру перейшли доцент О. Д. Шарапов та асистент І. М. Городкова.
З 1976 по 1980 рік кафедрою вищої математики керував доцент, канд. фізико-математичних наук В. Д. Гетьманцев. У цей період навчальна дисципліні «Теорія ймовірностей» і «математична стати-стика» було передано кафедрі економіко-математичних методів.
З 1981 року і по теперешній час кафедрою керує відомий учений, автор понад 550 наукових та методичних публікацій, професор, доктор фізико-математичних наук, лауреат Державної премії К. Г. Валєєв, який багато уваги приділяє підбору кадрів, формуванню працездатного колективу. Під керівництвом професора К. Г. Валєєва захистили дисертації більше 40 аспірантів, четверо з них стали докторами наук. Професорсько-викладацький склад кафедри вищої математики. Короткий огляд науково-педагогічної діяльності
1. ВАЛЄЄВ КІМ ГАЛЯМОВИЧ. Вчений ступінь — доктор фізико-математичних наук /1966/, вчене звання — професор /1967/. Посада — завідувач кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — 39 років. У 1958 р. з відзнакою закінчив Ленінградський державний університет зі спеціальності «механіка», а також зі спеціальностей «диференціальні рівняння» та «теорія функцій комплексного змінного». З 1960 р. викладав вищу математику в Ленінградському політехнічному інституті, спочатку на посаді аси-стента, потім на посаді доцента. У 1966 р. переїхав до Києва і працював професором, завідувачем ка-федри вищої математики в Київському інституті інженерів цивільної авіації. З 1980 р. по теперішній час працює завідувачем кафедри вищої математики в Київському національному економічному університеті. Усього видано понад 500 наукових публікацій /статті, депоновані; статті, методичні розробки, тези до-повідей на конференціях, публікації в суспільстві «Знання»/. Під науковим керівництвом професора К. Г. Валєєва захистили дисертації більше 40 аспірантів, серед яких четверо захистили докторські ди-сертації.
2. БАБИЧ СТЕПАН ЮРІЙОВИЧ. Посада — професор кафедри вищої математики КНЕУ, доктор технічних наук. Стаж науково-педагогічної діяльності — 30 років. Викладає вищу математику та теорію ймовірностей.
Має 90 наукових і навчально-методичних робіт; у тому числі навчальний посібник у видавницт-ві «Вища школа», монографію і 7 оглядових статей у журналі «Прикладна механіка» і «Applied mech — pew».
Член національного комітету з теоретичної та прикладної механіки, член спеціалізованої ради із захисту докторських дисертацій (ІМЕХ НАН України). Основний напрямок наукової діяльності — контак-тні задачі для пружних тіл з початковими напруженнями.
3. БАРКОВСЬКА НІНА ВОЛОДИМИРІВНА. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук, вчене звання — доцент, посада — до-цент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — понад 35 років.
З 1965 р. працює на кафедрі вищої математики КНЕУ. Викладала вищу математику, теорію ймо-вірності та математичну статистику, математичне програмування. Має 15 наукових, 10 методичних пуб-лікацій, які охоплюють різноманітні розділи курсу вищої математики для економістів, та є співавтором 5 навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти України.
4. БОРИСОВ ЄВГЕН МИКОЛАЙОВИЧ. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук, посада — асистент. Стаж науково-педагогічної діяльності — 6 років. З 2003 року працює на кафедрі вищої математики. Має 14 наукових праць.
5. БЕТТЯР ЗІНАЇДА ІВАНІВНА. Посада — старший викладач. Стаж науково-педагогічної діяльності — 37 років.
З 1962 року працює в КНЕУ. Протягом педагогічної діяльності читала курс лекцій з вищої мате-матики, теорії ймовірності, вела практичні заняття з вищої математики, теорії ймовірності, математично-го програмування для студентів очної, вечірньої та заочної форм навчання, а також 5 років вела курс елементарної математики на підготовчому відділенні. Надруковано 5 методичних посібників («Інтегра-льне числення», «Графіки функцій», «Контрольні роботи для студентів заочників»).
6. БЛУДОВА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук; вчене звання — доцент; посада — до-цент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — 17 років.
З 1988 р. працює на кафедрі вищої математики КНЕУ. Викладала теорію функцій комплексного змінного, рівняння математичної фізики (КДУ, мех.-мат., 1988 р. та курс вищої математики /з 1998 по теперішній час у КНЕУ/. З 1988 по 1998 р. у асистент кафедри вищої математики КНЕУ. З 1998 р. — доцент. Має 21 наукову роботу та 3 методичні публікації.
7. ВИННИЧЕНКО МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук; вчене звання — доцент; посада — до-цент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — більше 45 років.
З 1970 р. працює на кафедрі вищої математики КНЕУ. Викладав вищу математику та теорію ймовірностей. Має 44 публікації з наукової проблематики та методики викладання вищої математики.
8. ГРЕДЖУК ІГОР ФЕДОРОВИЧ. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук; вчене звання — доцент; посада — до-цент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж роботи в КНЕУ — 34 роки. Загальний стаж науково-педагогічної роботи — 46 років.
Працював на таких посадах: старший викладач, в. о. доцента кафедри вищої математики, заві-дувач кафедри математичного аналізу, доцент кафедри вищої математики. З 1976 по 1980 рр. —викладач вищої математики Національної школи інженерів м. Бамако, республіки Малі. З 1984 р. по 1988 р. — викладач наукового факультету Національного університети м. Бужумбура, республіки Буру-нді. У КНЕУ читав курс лекцій з вищої математики, обчислювальної математики, математичного програ-мування, теорії ймовірностей, матричного обчислення на всіх формах навчання. Має 23 наукові та 9 методичних праць.
9. ГРИГУЛІЧ СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА. Посада — асистент кафедри вищої математики КНЕУ. Науковий ступінь — кандидат педагогіч-них наук. Стаж науково-педагогічної діяльності — 8 років.
З 1999 року працює в КНЕУ. Має 9 наукових публікацій. Наукові роботи з теми: «Самостійна робота з математики як вид навчальної діяльності в умовах диференційованого навчання».
10. ГЕТМАНЦЕВ ВОЛОДИМИР ДАНИЛОВИЧ. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук; вчене звання — доцент; посада — до-цент кафедри вищої математики, декан факультету довузівської підготовки КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — 46 років.
З 1961 року по 1967 рік працював старшим викладачем, а потім доцентом кафедри вищої мате-матики. З 1976 року по 1980 р. працював завідувачем кафедри вищої математики, а з 1980 р. по 1997 р. завідувачем кафедри загальноосвітніх дисциплін. З 1987 року — деканом факультету довузів-ської підготовки КНЕУ. Викладав вищу математику, лінійну алгебру та математичне програмування, те-орію ймовірностей та математичну статистику, наближені обчислення, елементарну математику. Основ-ні направлення наукової діяльності: наближені методи розв’язання систем диференціальних рівнянь, лінійна алгебра, оптимальне планування сільськогосподарського виробництва з використанням економіко-математичних методів та ЕОМ, проблеми педагогіки вищої школи. За вказаними напрямами надруковано понад 20 праць.
Підготовано та надруковано по різних розділах курсу вищої математики, теорії імовірностей, математичної статистики, лінійної алгебри, математичного програмування та елементарної математики 46 навчально-методичних розробок та посібників.
11. ГОРОДКОВА ІННА МИКОЛАЇВНА. Посада — асистент кафедри вищої математики КНЕУ. З 1963 року пряцює в КНЕУ. На кафедрі ЕММ працювала старшим викладачем. Проводила лекції та практичні з курсів «Теорія ймовірностей» та математичне програмування.
Автор 8 навчально-методичних розробок, співавтор навчального посібника «Математичне програмування».
12. ДЕГТЯР СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук; посада — доцент кафедри вищої мате-матики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — 8 років.
З 2003 року працює на кафедрі вищої математики в КНЕУ. Викладав вищу математику, теорію ймовірностей та математичну статистику, статистичне моделювання та прогнозування, фінансову мате-матику, статистику фінансів та банківської справи та ін.
Має 16 наукових та навчально-методичних публікацій. Основний напрямок наукової діяльності — теорія випадкових процесів.
13. ДІДЕНКО ВІТАЛІЙ ІВАНОВИЧ. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук; вчене звання — доцент; посада — до-цент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — 43 роки.
З 1957 р. працював на кафедрі обчислювальної математики КДУ, а з 1970 р. в КНЕУ. Викладав спецкурси на кафедрі обчислювальної техніки «Методи наближених обчислень». У КНЕУ викладає вищу математику. Має 18 наукових робіт, більше 5-ти методичних розробок з вищої математики.
14. ДЖАЛЛАДОВА ІРАДА АГАВЕРДІ КИЗИ. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук; посада — доцент кафедри вищої мате-матики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — більше 10 років.
У КНЕУ працює з 1991 року. Працювала в Київському політехнічному інституті, вела курс «Спе-ціальні глави вищої математики». Працює над докторською дисертацією, тема якої затверджена Вченою радою КНЕУ. Має більше ЗО статей, 20 тезів доповідей, 7 методичних розробок. Автор навчально-методичного посібника для самостійної роботи. Готується до друку монографія «Оптимізація стохастич-них систем» та підручник «Математика для економістів».
15. КОЦЮБИНСЬКА ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА. Посада — асистент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — 4 роки. З 2004 року працює в КНЕУ. Має 7 наукових публікацій. Наукові роботи з теми «Теорія набли-жень».
16. КОЧЕТКОВА ОЛЬГА МИХАЙЛІВНА. Вчений ступінь — кандидат технічних наук; посада — доцент кафедри вищої математики. Стаж науково-педагогічної діяльності — 43 роки. З 1994 року працює в КНЕУ. Має 17 навчально–методичних публікацій.
17. КУЛИК АНАТОЛІЙ БОРИСОВИЧ. Науковий ступінь — кандидат фізико-математичних наук; посада — доцент кафедри вищої ма-тематики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — 6 років. З 2002 року працює на кафедрі вищої математики в КНЕУ. Має 14 наукових публікацій.
18. ЛІСОВСЬКА ВАЛЕНТИНА ПЕТРІВНА. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук; вчене звання — доцент; посада — до-цент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — 26 років.
З 1979 року викладала вищу математику в Кіровоградському педагогічному інституті на посаді викладача, потім з 1980 по 1982 на посаді асистента в Київському інституті народного господарства.
У 1982 році за конкурсом була обрана спочатку на посаду асистента, потім старшого викладача, а з 1986 року — на посаду завідувача кафедри загальноосвітніх та загальнонаукових дисциплін Київського вищого загальновійськового училища. У зв’язку з його ліквідацією працювала з 1992 року доцентом, а потім завідувачем кафедри вищої математики та теоретичної механіки Київського інституту сухопутних військ, з 1999 по 2001 рік — доцент кафедри № 3 НТУУ «КПІ». З 2001 року по теперішній час працює доцентом кафедри вищої математики у КНЕУ. Усього має понад 55 наукових та методичних публікацій, серед яких є підручники та посібники з вищої та елементарної математики, рекомендовані Міністерст-вом освіти України.
19. ЛЮТИЙ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ. Вчений ступінь — кандидат технічних наук, вчене звання — доцент; посада — доцент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — 24 роки. З 1975 по 1979 р. працював молодшим науковим співробітником інституту механіки АН УРС Р. З 1979 року працює на кафедрі вищої математики КНЕУ, спочатку на посаді асистента, а з 1987 року на посаді доцента. Викладав математичний аналіз, лінійну алгебру, аналітичну геометрію, елементарну математику. Надруковано 20 наукових робіт, у тому числі монографія, а також понад 20 методичних публікацій з вищої математики та елементарної математики.
20. ЛАПШИН АНДРІЙ ЛЬВОВИЧ. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук; вчене звання — доцент; посада — до-цент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — більше ІЗ років. З 1966 року — аспірант, з 1967 р. — асистент кафедри вищої математики КНЕУ. Викладав курс вищої математики. Має більше 20-ти наукових і 3 методичні публікації.
21. МАГДА ОЛЕНА ВІКТОРІВНА. Посада — асистент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — 6 років. З 2003 року працює в КНЕУ. Має 11 наукових публікацій. Наукові роботи з теми «Групова кла-сифікація нелінійних рівнянь математичної фізики».
22. МАКАРЕНКО ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук; вчене звання — доцент; посада — до-цент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — 23 роки. Педагогічна діяльність проходила в КНЕУ, починаючи з 1980 року. Має 32 наукові і 8 методич-них публікацій.
23. МАКСИМЕНКО ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук; вчене звання — доцент; посада — до-цент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — 33 роки. З 1977 року — доцент кафедри ТССОІ /ЕОМ/ КНЕУ, з 1989 — доцент кафедри вищої математи-ки. Викладав курси: фізика, фізичні основи ЕОМ, електротехніка, вища математика. Напрямок наукової діяльності — теоретична і математична фізика, теоретична ядерна фізика. Має 48 наукових робіт у віт-чизняних та зарубіжних виданнях і 11 методичних розробок.
24. НЕНЯ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ. Посада — асистент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності —4 роки. З 2004 року працює на кафедрі вищої математики КНЕУ. Викладає вищу математику та теорію ймовірностей. Має 4 наукові публікації. Основний напрямок наукової діяльності — «Нелінійні різницеві рівняння».
25. ОВСІЄНКО ВИСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук; вчене звання — доцент; посада — до-цент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — 25 років. З 1974 року працює в КНЕУ, спочатку на посаді асистента, потім старшого викладача та доцен-та. Має 40 робіт, з них 23 наукових, в тому числі монографія і 17 методичних. Наукова праця пов’язана з вирішенням нестаціонарних задач теплопровідності, рухом в’язкої стисливої та нестисливої рідини.
26. ПАХОМОВ ІГОР ІВАНОВИЧ. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук; вчене звання — доцент; посада — до-цент кафедри вищої математики. Стаж науково-педагогічної діяльності — 27 років. З 1978 працює на кафедрі вищої математики КНЕУ спочатку на посаді старшого викладача, а потім і доцента. Викладав вищу математику, теорію ймовірностей і математичну статистику. Має 15 на-укових, 10 методичних публікацій, які охоплюють різні розділи курсу вищої математики для економіс-тів.
27. СЕМЕНЧЕНКО ТАМАРА ПЕТРІВНА. Вчений cтупінь — кандидат педагогічних наук; посада — доцент кафедри вищої математики. Стаж науково-педагогічної діяльності — 33 роки. У КНЕУ працює з 1975 року; до 1979 року працювала на посаді системного програміста обчис-лювального центру. З 1985 по 1997 р. працювала на кафедрі загальноосвітніх дисциплін як викладач, старший викладач, доцент кафедри. За цей час викладала курси інформатики та елементарної матема-тики. З 1997 року — доцент кафедри вищої математики. Викладає курси елементарної та вищої матема-тики. Має 10 наукових публікацій.
28. СІЛІЧ НІНА МАКАРІВНА. Вчений ступінь — кандидат педагогічних наук; вчене звання — доцент; посада — доцент кафе-дри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — 34 роки. У КНЕУ працює з 1986 року. Викладала курси елементарної і вищої математики (лекції, семі-нарські заняття). Має 16 методичних розробок, у тому числі для вчителів, студентів, абітурієнтів.
29. СЕМЕЙКО МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ. Працює в КНЕУ з 27.09.2003 року. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук; вче-не звання — доцент; посада — доцент кафедри вищої математики. Стаж науково-педагогічної діяльнос-ті — 28 років. Наукові праці: 34 н. п. у вітчизняних і іноземних наукових журналах.
30. СТАСЮК ВАРВАРА ДМИТРІВНА. Вчений ступінь — кандидат педагогічних наук. Посада — асистент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — 20 років. У КНЕУ працює з 2000 року. Викладала курси елементарної і вищої математики, теорії ймовірностей та математичної статистики — лекції, семінарські заняття. Має 12 наукових та навчально-методичних публікацій, У тому числі для вчителів, студентів, абітурієнтів, викладачів.
31. СЛУЧИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ. Посада — доцент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — 30 років. З 1972 року працює в КНЕУ. З 1986 по 1991 р. працював у Інституті управління народним госпо-дарством при КМ України. З 1996 року по теперішній час працює на кафедрі вищої математики КНЕУ. Має 31 наукову працю. Тематика останніх років: — «Ризикологія в економіці і підприємництві».
32. ТУЗОВ ОЛЕКСАНДР НІКАНДРОВИЧ. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук; вчене звання — доцент; посада — до-цент кафедри вищої математики. Стаж науково-педагогічної діяльності — 19 років. В університеті працює з 1980 року; у 1983 присвоєна вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук, у 1990 — звання доцента з кафедри вищої математики.
33. ЧЕРНІС ГАЛИНА МИКОЛАЇВНА. Вчений ступінь — кандидат фізико-математичних наук; вчене звання — доцент; посада — до-цент кафедри вищої математики. Стаж науково-педагогічної діяльності — 37 років.
34. ШУШАРІН ЮРІЙ ВІКТОРОВИЧ. Посада — асистент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності — більше 12 років. З 1986 року працює в КНЕУ. Має 15 наукових публікацій. Наукові роботи у сфері теорії випад-кових процесів.
35. ШУКЛІН ГЕРМАН ВІКТОРОВИЧ. Посада — асистент кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної діяльності —8 років. З 1999 року працює в КНЕУ. Має 6 наукових публікацій. Наукові роботи з теми «Керування сис-темами з запізненнями».
36. ЩЕТИНСЬКА АЛЛА ІВАНІВНА. Посада — викладач кафедри вищої математики КНЕУ. Стаж науково-педагогічної роботи — бли-зько 30-ти років. З 1967 року працює на кафедрі вищої математики КІНХа /зараз КНЕУ/. Викладала курси вищої математики, теорії ймовірностей і математичної статистики, математичного програмування, численних методів, елементарної математики. Має 5 методичних розробок з математики для вступників у вищі на-вчальні заклади.
НАУКОВА РОБОТА
Кафедра проводить активну наукову, методичну, суспільну та виховну роботи. Особливу увагу співробітники кафедри приділяють методиці проведення лекцій та практичних занять, індивідуальній роботі зі студентами, вдосконаленню навчальної програми, її зв’язку з потребами інших навчальних дисциплін та практичної діяльності економістів, поточному та підсумковому контролю знань студентів та підвищенню якості їх успішності.
За останні 5 років співробітниками кафедри розроблені та введені в навчальний процес понад 30 навчально-методичних посібників, у тому числі навчальні посібники, рекомендовані Міністерством освіти України «Математика для економістів», ч. І, 397 с. та «Математика для економістів», ч. ІІ, 252 с., співавтором яких є доцент Барковська Н. В.
Співробітниками кафедри опубліковано більше 100 наукових статей, зроблено понад 50 докла-дів на наукових та науково-методичних конференціях. Опубліковано 10 монографій.
Під керівництвом проф. К. Г. Валєєва підготовлено та захищено більш як 45 кандидатських ди-сертацій. Троє доцентів закінчують роботу над докторськими дисертаціями.
Кафедра приділяє особливу увагу підготовці абітурієнтів. З 1980 р. доц. В. Д. Гетманцев керує підготовчим відділенням, викладачі-математики якого з 1997 р. ввійшли до складу кафедри.
Викладачі кафедри постійно контактують з провідними викладачами споріднених кафедр інших вузів, з ученими науково-дослідницьких інститутів, здійснюють методичну допомогу спорідненим кафе-драм економічних вузів, виконують завдання Міністерства освіти України з контролю знань студентів. Доценти В. Д. Гетманцев, І. Ф. Греджук та О. І. Макаренко мають досвід роботи в закордонних вузах протягом кількох років.
Напрямки наукових досліджень:
1. Дослідження, стійкість і чисельно-аналітичні методи побудови розв’язків диференційних та інтегральних рівнянь із застосуванням ЕОМ. 2. Дослідження стійкості розв’язків диференційних і різницевих рівнянь з детермінованими або випадковими коефіцієнтами. 3. Оптимізація лінійних динамічних систем. 4. Дослідження стійкості розв’язків лінійних і нелінійних диференціальних рівнянь з детерміно-ваними випадковими коефіцієнтами. 5. Оптимізація розв’язків лінійних і нелінійних диференціальних і різницевих рівнянь з детермі-нованими або випадковими коефіцієнтами. 6. Синтез оптимального керування для лінійних динамічних систем з детермінованими або ви-падковими коефіцієнтами.
Актуальні наукові роботи та монографії
1. Валєєв К. Г., Жаутиков О. А. «Бесконечные системы дифференциальных уравнений». — Алма-Ата: Наука, 1974. — 416 с.
2. Валєєв К. Г., Фінін Г. С. «Построение функций Ляпунова». — К.: Наукова думка, 1981. — 412 с.
3. Валєєв К. Г., Марданов І. Дж. «Принцип сведения для разностных уравнений». — Баку: ЕЛМ, 1991. — 264 с.
4. Валєєв К. Г. «Расщепление спектра матриц». — К.: Вища школа, 1986. — 272 с.
5. Валєєв К. Г., Карелова О. Л., Горелов В. І. «Оптимизация линейных систем со случайными коэффициентами». — Москва: Вид-во Рос.ун-ту дружби народів, 1996. — 260с.
6. Валєєв К. Г., Джалладова І. А. «Принцип сведения для дифференциально-разностных уравнений». — Київ: Вісник КНУ ім. Т. Шевченка 2005. — С. 3.
7. Валєєв К. Г., Джалладова І. А. «Исследование устойчивости в среднем квадратичном системы разностных уравнений со случайной правой областью». // Доповіді НАН України, 2005, № 12.
8. Бабич С. Ю. «Дослідження впливу початкових напружень при контактній взаємодії системи жорстких штампів і півплощини з урахуванням сил тертя» // Системні технології: Регіональний міжвузівський збірник наукових праць. — Вип. 4. — Дніпропетровськ; 2004. — С. 17—21.
9. Бабич С. Ю., Борисов Є. М. «Исследование влияния начальных напряжений и трения на основные характеристики при контактном взаимодействии жестких штампов и предварительно напряженной полуплоскости» // Системні технології: Регіональний міжвузівський збірник наукових праць. — Вип. 3 (34). — Дніпропетровськ, 2005.
10. Барковська Н. В. «Рост решений нелинейных дифференциальных уравнений n-го порядка с переменными коефициентами и переменными запаздываниями аргумента» // Респ. міжвідомчий збірник «Математическая физика». — К., 1969 р.
11. Барковська Н. В. «О разрешимости задачи Коши для нелинейного дифференциального уравнения в частных производных». // Збірник «Дифференциально-разностные уравнения», Ін-т математики АН УРСР. — К., 1971 р.
12. Барковська Н. В., Барковський В. В., Лучнік Г. Л. «Асимптотика поверхностных волн в неограниченном бассейне» // «Біоніка», Вип. 20. — К.: Наукова думка, 1986 р.
13. Барковська Н. В., Барковський В. В. «Исследование краевых задач с квазилинейными нестационарными и разрывными граничными условиями». — К., 1994. Деп. 21.06.94, № 248 — Ук 94.
14. Борисов Є. М., Кулик А. Б. «Знаходження щільності розподілу функції випадкового аргументу наближеним аналітичним методом малого параметра» // Моделювання та інформаційні система в економіці: Міжвідомчий науковий збірник. — Вип. 72, КНЕУ, 2005. — С. 114—123.
15. Блудова Т. В. «Дифракція нелінійних хвиль на некруговому циліндрі» // ДАН УРСР, сер. А, 1986, М.
16. Блудова Т. В. «Дифракція поодиночної хвилі на некруговому циліндрі» // ДАН УРСР, сер. А, 1987, № 9.
17. Блудова Т. В. «Розв’язок однієї системи рівнянь в частинних похідних диференційно-різницевим методом» // Вісті КДУ. — 1987. — вип. 20.
18. Винниченко М. Г.«Про одну комбінаторну задачу» // ДАН УРСР, сер. А, № 9, 1969 р.
19. Винниченко М. Г. «Верхняя оценка числа ребер графа с данными числами внутренней и внешней устойчивости» // Кібернетика, № І, 1972 р.
20. Винниченко М. Г. «Об экстремальных K-связанных графах с данными прочности и длиной диаксимального цикла». «Комбинаторные исследования графов и сетей», Київ, 1981 р.
21. Винниченко М. Г. «О графах с данными непрочностью и длиной диакоимального цикла» // Кібернетика, № 3, 1985 р.
22. Винниченко М. Г. «О проблеме Заренкевича» // Зб. Аналитические дистоды в вероятностных задачах». — Київ, 1988 р.
23. Греджук І. Ф. «Про один метод розв’язування краєвої задачі для лінійного диференціального рівняння другого порядку», УМЖ, № 3, 1964 р.
24. Греджук І. Ф. «Про один метод оцінки розв’язку задачі Коші для лінійного диференційного рівняння n-го порядку», ДАН АН УРСР, № 1, 1965 р.
25. Греджук І. Ф. «Економіко-математичні методи оптимізаціі виробничих потужностей у станкобудуванні», у співавторстві з О. Г. Білорусом // Економічні проблеми ефективності виробництва. — вип. 7, 1975 р.
26. Гетманцев В. Д. «Застосування методу передуючих верхніх і нижніх наближень до систем звичайних диференціальних рівнянь». // ДАН УРСР.№ 10, 1962 р.
27. Гетманцев В. Д. «Деякі застосування абстрактної теорії методу чередуючих верхніх та нижніх наближень» // ДАН УРСР, № — 6, 1964 р.
28. Гетманцев В. Д. «Верхні і нижні оцінки для розв’язків систем звичайних диференціальних рівнянь». Праці республіканської конференції молодих учених України, вид-во АН УРСР, 1966 р.
29. Гетманцев В. Д. «Про комутативність деяких матриць» // Тези доповідей ХХVII наукової конференції аспірантів і молодих учених КІНГа, 1965 р.
30. Гетманцев В. Д. «Дослідження задач переросподілу із застосуванням теорії графів» // Збірник «Машинна обробка інформації». — Вип. 30, 1980 р. (у співавторстві з Винниченко М. Г., Броною І. І.).
31. Гетманцев В. Д. «Питання оптимального планування сільскогосподарського виробництва» // Збірник «Машинна обробка інформації», вип. 31, 1980 р. (у співавторстві з Гетманцевою Н. Д.).
32. Гетманцев. В. Д., Саушкін О. Ф. «Зв’язок модульної системи організації навчання студентів вищій математиці з рейтинговим оцінюванням їх знань як засіб підвищення якості навчання» // Міжвузівська науково-практична конференція «Впровадження рейтингової системи оцінювання знань студентів вузів». — К.: УЖУ ім. Драгоманова, 1994 р.
33. Гетманцев В. Д. «До питання взаємозв’язку середньої та вищої школи в єдиній системі безперервної освіти» // «Проблеми освіти»: Науково-методичний збірник, вип. І. — Київ, 1995 р. (у співавторстві із Саушкіним О. Ф.).
34. Діденко В. І. «Про чисельне розв’язання крайових задач для еліптичних диференціальних рівнянь», ДАН УРСР, І 10, 1964 р.
35. Діденко В. І. «Решение задач об изгибе призматических стержней методом сумарных представлений» // Праці всесоюзної конференції з використання ЕУОМ у будівельній механіці. — Ленінград, 1966 р.
36. Діденко В. І. «О куполах равной прочности». Прикладна механіка.
37. Діденко В. І. «Уравнение анизотропных оболочек переменной жесткости» // Праці Республіканської конференції по механіці композиційних тіл. — травень. — 1976 р., Канев.
38. Джалладова І. «Построение переодической системи моментных уравнений» // Укр. мат. журн., т. 50, № 6, С. 774—781, 1998 р.
39. Джалладова І. А. «Исследование стабилизации математической модели динамичеокой системы со случайными воздействиями при резонансе». // Укр. мат. журн., т. 49, № 9, С. 1176—1181, 1997 р.
40. Джалладова І. А. «Исследование систем линейннх дифференциальных уравнений со случайными коэффициентами» // Укр. мат. журн., т. 50, № 8, С. 906—915, 1998 р.
41. Джалладова І. А. «Оптимізація структури змісту дисципліни «Математика для економістів: Збірник матеріалів науково-методичної конференції 2—4 лютого 2005 р. — К.: КНЕУ, 2005. — Т. 1., С. 90—92.
42. Джалладова І. А. «Параболический резонанс в системе со случайными коэффициентами» // Вісник ДУ, 2005, № 11—12.
43. Коцюбинська Т. В. «Оцінки величин найкращого наближення в обмеженому діапазоні векторнозначних функцій» // Збірник праць Інституту математики НАН України. — Т. 1, № !, 2004. — С. 207.
44. Коцюбинська Т. В. «Єдиність елемента найкращого наближення з обмеженнями». Вісник КНУ ім. Т. Шевченка // Математика. Механіка. — № 11—12. — 2004, С. 9.
45. Кулик А. Б. «Наближення розв’язування диференціального рівняння другого порядку з необмеженим операторним коефіцієнтом». — Київ: Вісник КНУ. Серія: фізико-математичні науки, вип. № 1. — 2004. — С. 235—238.
46. Лютий О. І. «Резонансные колебания гигроскопических систем». — К.: «Наукова думка», 1979 р.
47. Лютий О. І. «Об устойчивости гигроскопа с синхронным приводом на вибрирующем основании» // «Прикладна механіка», т. 12, вип. І, 1976 р.
48. Лютий О. І. «Устойчивость движения управляемого твердого тела в условиях резонансов» // Вісник КДУ «Математика та механіка», 1986, вип. 28.
49. Лапшин А. Л. «Оптимизация решений линейной системы управления» // Укр. мат. журн. — 1997. — 49, № 10. — С. 1425—1431 (зі співавтором Валєєвим К. Г.).
50. Лапшин А. Л. «Фильтрация случайных решений системы линейных разностных уравнений с коэффициентами, зависящими от марковской цепи» // Укр. мат. журн. — 1998—50, № 4. — С. 590—592.
51. Лапшин А. Л. «Оптимизация линейных систем случайной структуры». Праці П’ятої Української конференції з автоматичного управління «Автоматика-98»: вид-во НТУУ «Київський політехнічний інститут», 1998. — С. 50—55.
52. Лапшин А. Л. «Рівняння для стаціонарних других моментів розв’язків систем лінійних різницевих та диференційних рівнянь з випадковими коефіцієнтами та випадковим входом» // Доповіді Національної академії наук України. — 1998, № 8. — С. 25—28.
53. Лапшин А. Л. «Фильтрация и упреждение случайных решений системы линейных дифференциальных уравнений с коэффициентами, зависящими от конечнозначного марковского процесса» // Укр. мат. журн. — 1998. — 50 № 7—0. 997—1000.
54. Лапшин А. Л. «Метод динамічного програмування для систем з марковськими переключеннями» // Нелінійні крайові задачі математичної фізики та їх додатки»: 3б. наукових праць НАН України. Ін-т математики. — Київ, 1998. — C. 128—131.
55. Лапшин А. Л. «Дослідження стійкості розв’язків системи лінійних диференційних рівнянь з коефіцієнтами, залежними від марковського процесу» // Доповіді Національної академії наук України. —1999, С. 29—33.
56. Лісовська В. П., Зінькевич Т. О. «Про періодичні розв’язки одного класу сингулярно збурених систем диференціальних рівнянь з імпульсною дією» // Тези доповідей на 5-й Міжнародній науковій конференції і. Кравчука. — К., 2004.
57. Лісовська В. П., Грищенко І. Н. «Пособие по элементарной математике» (в помощь поступающим в КВОКУ им. М. В. Фрунзе). К.: КВОКУ, 1992. — 360 с.
58. Лісовська В. П.«Інтегральне числення. Частина 1. Невизначений інтеграл». Навч.-метод. посібник. — К.: КІСВ, 1993, 81 с.
59. Лісовська В. П «Тексти лекцій з вищої математики. Ряди»., К.: КІСВ, 1994. — 113 с.
60. Лісовська В. П. «Інтегральне числення. Частина 2. Визначений інтеграл». Навч.-метод. посібник. — К.: КІСВ, 1995. — 96 с.
61. Лісовська В. П., Блудова Т. В. «Інтегральне числення. Частина 3. Кратні та криволінійні інтеграли». К.: КІСВ, 1997. — 117 с.
62. Лісовська В. П. «Методи розв’язування задач за елементарної математики. Частина 2. Алгебраїчні перетворення та алгебраїчні рівняння». К.: КІСВ, 1999. — 288 с.
| 
